Головна

Програмні проекти Громадянського Руху
Спільна Справа для реалізації в Києві

 

Проблема збитковості та дотаційності громадського транспорту

           Громадський транспорт в Києві є традиційно збитковим. В 2015 році при запланованих надходженнях в 1,5 млрд. грн., КП “Київметрополітен” розраховує на збитки в розмірі 0,4 млрд. грн. Аналогічна ситуація і в наземному транспорті. Головною причиною збитковості громадського транспорту в Києві є відсутність належного контролю з боку держави за продажами комунальними перевізниками (КП “Київметрополітен” та КП “Київпастранс”) одноразових проїзних квитків та жетонів, неможливість реального обрахування кількості послуг по перевезенню наданих пільговим категоріям громадян, суттєве недоотримання коштів від реклами, розміщення об’єктів торгівлі та інших супутніх послуг. Це дозволяє керівникам та навіть пересічним працівникам комунальних підприємств перевізників привласнювати собі кошти, що мали б йти в дохід перевізника. Яскравим прикладом було затримання правоохоронними органами в 2014-му році звичайного касира метрополітену, в якої було вилучено понад мільйон гривень, набутих злочинним шляхом.

      Пропозиція по вирішенню:

  1.         Cтворення єдиної загальноміської автоматизованої системи для оплати проїзду та обліку пасажирів у наземному та підземному міському пасажирському транспорті «Електронний квиток». Запровадження подібної системи в Стокгольмі дозволило підвищити дохідність громадського траспорту на 30%, в нашому випадку ємність тіньового обігу готівки є значно більшою, відтак можна планувати збільшення легальних надходжень на рівні 45% - 65%. Це дозволить не лише зробити громадський транспорт незбитковим, але й дозволить йому самостійно покривати видатки на перевезення пільгових категорій громадян (в Тбілісі після запровадження такої системи муніципалітет припинив дотувати перевезення пільговиків, оскільки доходів громадського транспорту вистачало для цього). На сьогоднішній день є низка фінансових установ, що готові власним коштом закупити та встановити все необхідне обладнання для системи “Єдиного електронного квитка” (термінали, емітовані картки, тощо) в обмін на право банківського обслуговування цієї системи.
  2. Передати розміщення реклами та здачу в оренду торгових місць в концесію на відкритому конкурсі, головним критерієм визначення переможця мають бути заплановані надходження від цієї діяльності та розмір частки доходів, який передається в комунальному підприємству перевізнику.

 

 

Проблема паркування автомобілів на платних муніципальних паркінгах

 Попри те, що в Києві вже багато років функціонує КП “Київтранспарксервіс”, основним заданням якого є вирішення проблеми паркування автомобілів в столиці, дана проблема не вирішується. Нові паркувальні місця не облаштовуються, а надходження від паркувального збору до бюджету не потрапляють. При орієнтовному тіньовому обороті в 300 млн. грн. КП “Київпарксервіс” сплатило в 2014 році до бюджету лише 15 млн. грн. Продовження такої практики неминуче призведе до транспортного колапсу вже в оглядному майбутньому.

Пропозиція по вирішенню Відмова від погодинного тарифу на паркування. За прикладом Бельгії, що був вдало застосований в Тбілісі, вводяться річний, місячний та тижневий абонементи на паркування для кожного окремого автомобіля, що сплачуються через будь-який I-box. Такий підхід дозволяє не лише відмовитись від готівкових розрахунків та паркувальників, що є основним джерелом корупції в даній сфері, але й збільшити надходження до бюджету до щонайменше 500 млн. грн. на рік. Пропонується направляти доходи від паркувального збору до спеціального фонду міста, який може витрачатись винятково на поліпшення транспортної інфраструктури міста. В такому випадку з’являється можливість отримати від Світового Банку або ЄБРР цільовий кредит(під 1-2%) на 5 млрд грн., який буде витрачений на побудову підземних паркінгів, великих “уловлювачів” на станціях метро при в’їзді в місто для автомобілів, що приїжджають з передмістя та інших регіонів, тощо. Такий підхід дозволяє за кілька років повністю зазбечити місто облаштованими паркувальними місцями, що має суттєво розвантажити автомобільний рух містом.

 

    Проблема комунальних платежів

безпідставне нарахування, відсутність прив’язки до наданих послуг

Мешканці середньостатистичниго столичного будинку щороку сплачують понад 1 млн. грн. на послуги, що надаються ЖЕК (прибирання прибудинкової території, технічне утримання внутрішніх мереж, поточний ремонт). Очевидно, що послуг на цю суму кияни не отримують. Проблема полягає в тому, що кошти мешканців потряапляють не до конкретного ЖЕК, що здійснює обслуговування, а в КП “Головний інформаційно-обчислювальний центр”, після чого витрачаються не на потреби конкретного будинку. За оцінками експертів лише 20-25% коштів доходять до ЖЕК-ів. Близько 6 млрд. грн. щороку крадеться у киян завдяки непророзорості цієї схеми. По суті ми можемо говорити про комунальні податки, а не платежі, оскільки вони не прив’язані до вартості реальних послуг. До прикладу, сплата за прибирання прибудинкової території обраховується не від площі цієї прибудинкової території, а від площі житла. Зрозуміло, що за таких умов особливо гостро страждають мешканці багатоповерхових будинків, реальна прибудинкова площа яких насправді невелика.

Пропозиція по вирішенню: Створення окремого рахунку для кожного будинку, кошти з якого можуть витрачатись лише на забезпечення цього будинку.

 

Проблема непрозорого ціноутворення головними монополіями, що здійснюють надання комунальних послуг, зокрема електро, тепло і водопостачання
(Київенерго, Київводоканал та Київгаз)

На сьогоднішній день тарифи на оплату електро-, тепло- та водопостачання формуються для громадян абсолютно незрозуміло (до прикладу вартість електроенергії, яку Ахметов постачає на окуповані території нижча, аніж для киян). Враховуючи монопольне становище цих підприємств, у громадян відсутня можливість обрати альтернативного постачальника.

Пропозиція по вирішенню:

  1. Провести повторний відкритий конкурс по передачі в концесію цих компаній, де основним критерієм відбору переможця має стати вартість, по якій інвестор готовий надавати дані послуги киянам.
  2. Зобов’язати постачальників за власний кошт встановити кожному споживачу лічильник і заборонити стягнення плати за спожиту воду, газ, тепло, електрику без таких лічильників. При цьому нарахування має відбуватись лише за умови додержання технічних умов (температури, тиску, напруги, тощо)

 

 

Проблема ОСББ
проблеми при реєстрації, обранні керівництва та використання
спільного майна мешканців

 На сьогоднішній день уряд та парламент створюють законодавчі перепони щодо використання співвласниками багатоквартирних будинків своїх законних прав, а саме: права власності на земельну ділянку під будинком та на прилеглій території, на спільну нежитлову площу: горища, підвали, коридори, колясочні тощо, права отримувати доходи від використання свого будинку та його прилеглої території закладами громадського харчування, магазинами, рекламниками, компаніями мобільного та інтернет зв’язку тощо, права самостійно обирати на ринкових умовах, з ким укладати угоди на прибирання прибудинкової території, поточні ремонти, утримання внутрішніх мереж тощо. В результаті киянам належить лише повітря між стінами будинків, ані самі стіни, ані, тим більше, земельна ділянка під будинком їм не належать. У випадку аварії – мешканці такого будинку перетворюються на банальних безхатченків. За поточним законодавством у будинках, в яких не буде створено ОСББ, міські адміністрації на власний розсуд будуть визначати приватні ЖЕК-и, що будуть надавати їм послуги.

Пропозиція по вирішенню:

  1. Керуючись досвідом балтійських країн, запровадити систему автоматичного створення ОСББ в усіх багатоквартирних будинках, де приватизовано більше половини житла, та спростити процедуру обрання керівника такого ОСББ до обрання простою більшістю голосів від осіб, що присутні на оголошених заздалегідь зборів мешканців. На жаль, таке рішення знаходиться в компетенції Верховної Ради, тому Київрада має звернутись з такою ініціативою до парламенту.
  2. Після створення ОСББ в нагальному порядку вирішується питання визначення в натурі земельної ділянки (на якій знаходиться будинок та прибудинкова територія), яка має безоплатно передаватись у власність мешканцям. В такому випадку мешканці стають власниками земельної ділянки, що захищає їх в майбутньому від можливого статусу безхатченків у випадку аварії або завершення терміну експлуатації будинку.

 

Проблема відсутності належної соціальної інфраструктури

При будівництві нових масивів забудовники беруть на себе зобов’язання по забезпеченню нового мікрорайону необхідною соціальною інфраструктурою (школами, дитячими садочками, лікарнями тощо). Проте у більшості випадків, окремими рішеннями Київської міської ради ці зобов’язання в подальшому з будівельників знімаються. В результаті значна частина мешканців новобудов не мають доступу до наближених до їхнього житла соціальних послуг.

Пропозиція по вирішенню: Провести ретельний аналіз виконання забудовниками своїх зобов’язань в частині будівництва соціальної інфраструктури, скасувати незаконні рішення Київради, якими з забудовників зняті такі зобов’язання.

 

 

Проблема вивозу сміття

        На сьогодні суттєва частина комунальних платежів йде на вивіз сміття. Компанії, що здійснюють такий вивіз, ліцензуються в КМДА і їхнє коло обмежене. Окрім того, що вони фінансуються за рахунок сплат мешканців, вони також отримують сотні мільйонів гривень з бюджету: компенсацію за нібито низькі тарифи та сплату за вивіз сміття комунальних підприємств та установ (шкіл, дитячих садочків, лікарень). Сьогодні вони є головними лоббістами підвищення тарифів на вивіз сміття, погрожуючи в іншому випадку організувати в Києві сміттєвий колапс. В той же час, більшість побутових відходів становить вторинна сировина, яку готові купувати компанії, що здійснюють її переробку. 

        Пропозиція по вирішенню:  Зобов’язати компанії, що здійснюють вивіз сміття, купувати у  споживачів вторинну сировину по встановлених Київрадою тарифах. Надати ліцензії на вивіз сміття лише компаніям, що мають власну переробку або укладені про таку переробку угоди.

        Від усіх мешканців столиці у житловому фонді на рік утворюється приблизно 5 751 144 куб. м відходів. Якщо середній тариф на вивезення побутових відходів 43 гривні, отримуємо 242,7 млн грн плати за вивезення відходів (отриманих від населення). Загалом увесь ринок сміття столиці може коштувати близько 3 млрд грн. В Україні за тонну використаної тари можна отримати близько 5 тис. грн., виходячи з наведеного об’єму, отримаємо суму до 2,8 млрд грн. У більшості країн Європейського союзу 50% прибутку компаніям, що спеціалізуються на утилізації сміття, забезпечує продаж вторинної сировини. Наприклад, тонна очищеного сміття зі стовідсотковим вмістом пластику коштує на світовому ринку близько 1000 EUR, а виробів із пластмаси у міських відходах близько 60%.

 

Проблема підвищення енергоефективності міста

 На сьогоднішній день Світовим банком та ЄБРР в Україні реалізується низка проектів, спрямованих на підвищення енергоефективності як муніципальних, так і приватних будівель. Фінансування здійснюється по пільговим розцінками і становить по різним програмам від 0 до 3% річних. Розпорядником коштів виступає Ощадбанк України, який видає цільові кредити під підвищення такої енергоефектифності під 20% річних, що суттєво зменшує кількість бажаючих отримувати такі кредити. Окрім того, у випадку з багатоквартирними будинками виникає проблема неможливості отримати кредит у випадку відсутності створеного ОСББ.

Пропозиція по вирішенню        

  1. Кредити мають отримуватись безпосередньо міською владою, необхідні роботи по підвищенню енергоефективності здійснюватись муніципалітетом централізовано, а повернення кредиту здійснюватись за рахунок зекономлених коштів.
  2. Аналогічна модель може застосовуватись до підвищення енергоефективності публічних будівель (шкіл, дитячих садочків, лікарень) коштами приватних інвесторів.

 

Проблема надмірного адміністративного навантаження на історичний центр міста

 В Києві одночасно перебуває три адміністративних центри: загальнодержавний, київський муніципальний та київський обласний. В історичному центрі міста скупчено будівлі центральних органів влади, київських та киїських обласних установ. Це створює суттєве навантаження на транспортну систему міста, позбавляє киян міського рекреаційного простору.

Пропозиція по вирішенню                            

  1. Винесення обласного центру з Києва до визначеного спільно з Київської обласною радою населеного пункту, що знаходиться на території Київської області (Фастів, Біла Церква, тощо). В визначеному населеному пункті інвестором здійснюється будівництво локалізованого на одній території комплекса будівель, достатнього для розміщення всіх установ Киїської обласної ради, державної адміністрації та обласних територіальних установ центральних органів державної влади. Вивільнені будівлі в Києві використовуються для організації готельно-житлової інфраструктури (готелі, дохідні будинки, в яких житло здається в оренду), що дозволяє суттєво зменшити кількість людей, що користуються даними будівлями, оскільки в офісних приміщеннях щільність користувачів в 6-12 разів вища, аніж в житлових.
  2. Створення віддалених від історичного центру локалізованих “урядового” та “муніципального” кварталів, де має бути зосереджена основна кількість урядових та муніципальних установ (а також київських територіальних установ центральних органів державної влади). В історичному центрі мають залишитись лише деякі установи, знаходження яких саме тут обумовлено, до прикладу, дипломатичним протоколом: Адміністрація Президента України, будівля Верховної Ради, МЗС, будівля мерії, тощо. Вивільнені площі по аналогії з будівлями обласних установ облаштовуються під готельно-житлові потреби.

 

Проблема відсутності належного доступу до дошкільних освітніх закладів

За даними Головного управління освіти КМДА, 74% дитячих садків у Києві перевантажені. Через це у ясельних групах перебуває 20-24 дитини при нормі – 15. У групах для дітей віком від 3 до 6 років – від 24 до 35 дітей при нормі – 20 місць. Розподіл фінансування між дитячими садочками здійснюється централізовано і не сприяє бажанню адміністрації садочка конкурувати за кожну дитину, оскільки кількість дітей, як правило, не впливає на фінансові результати діяльності.

 Пропозиція по вирішенню: Розподіл миніципальних видатків, направлених на забезпечення системи закладів дошкільної освіти, на кількість дітей, що мають право їх відвідувати. Закріплення за кожною дитиною ваучера, на якій знаходиться визначена внаслідок такого розподілу сума коштів. Фінансування закладів дошкільної освіти в незалежності від форми власності за рахунок коштів персоніфікованих ваучерів. Таким чином, більше коштів будуть отримувати ті заклади, які мають більше дітей. Це стимулюватиме конкуренцію між дитячими садочками і, як наслідок, покращення їхніх послуг.